Смерть...

Відрізали голиви....

смерть — Wed, 11 Aug 2010 08:41:33 GMT

Відео не для слабких нервів, як російським солдатам відрізають голови....

Смерть - тлумачення сну по соннику Нострадамуса

смерть — Thu, 27 May 2010 10:49:42 GMT

Бачити свою власну смерть уві сні - такий сон свідчить про те, що ви будете жити ще довго. Якщо вам приснилося, що вмирає ваш близька людина, то це явне свідчення того, що у цієї людини буде довге і щасливе життя.

Побачити уві сні смерть багатьох людей - знак того, що людство буде жити довго. Кінець світу, про який зараз багато говорять, не наступить ще протягом декількох тисячоліть.

Якщо вам приснилося, що вмирає дуже важлива людина у світі, то цей сон пророкує сум і занепокоєння у всьому світі. Швидше за все в майбутньому справді раптово помре один дуже важлива людина, і відразу ж після його смерті розпочнеться жорстока боротьба за політичну владу, яка переросте у велику громадянську, а може бути, навіть світову війну.

Побачити уві сні смерть хворої людини - означає, що в не настільки віддалені часи буде знайдено ліки від чуми XX століття - СП І Так. Завдяки цьому лікам велика кількість заражених людей буде видужав, а через деякий час ця смертельна хвороба буде знищена на нашій планеті.

Бачити уві сні людини, вмираючого болісною смертю, - погана ознака. Такий сон означає, що в майбутньому з'явиться людина, яка, подібно до Чикатила, вб'є велика кількість людей, перш ніж його виявлять. Сновидців такий сон пророкує зустріч з жорстокою людиною, може бути, навіть маніяком.

Побачити людину, яка перебуває в стані клінічної смерті, - означає, що в майбутньому з вами трапиться щось таке, що виведе вас із стану рівноваги на кілька років. Вам буде абсолютно все одно, що діється у світі, у вашій країні, місті і навіть у вашій родині.

Смерть - тлумачення сну по соннику Лоффа

смерть — Thu, 27 May 2010 10:41:31 GMT

У сновидіннях смерть постає в різних формах - це може бути відчуття смерті або реалізація вашого бажання. Суб'єктивно смерть може бути як жахливою, так і доставляє радість.

Відчуття смерті може бути як психологічним, так і фізичним. Фізичне відчуття виникає в усвідомленому сні, коли вам сняться кошмари. Ви усвідомлюєте, що тіло паралізовано і відчуваєте себе беззахисним, вразливим перед загрозливими обставинами.

Психологічний аспект є невід'ємною частиною почуття страху перед навислої загрозою. Ця загроза може бути цілком явною або просто відчувається уві сні. Якщо загроза очевидна, то головним предметом роздумів повинен стати її джерело (хто, чому, як загрожує вашому житті?). Якщо ви просто відчуваєте загрозу, то це говорить про ваші сумніви з приводу прийняття важливого рішення, до якого ви ще не цілком готові.

Можна говорити також і про спіритичним відчутті смерті. Люди, активно купують Досвід поза тілом, у сні часто відчувають, що не можуть вчасно повернутися в тіло. У таких сновидіннях виразно розкривається вплив космосу і спіритичних явищ на наше життя. Як ви сприйняли смерть - як раптове позбавлення життя або як звільнення від життєвої боротьби? І більше того, усвідомивши наступ смертної години, ви відчули загрозу або умиротворення?

Сни про смерть не так вже й рідкісні, хоча якщо б такі сни відвідували нас постійно, то, мабуть, стабільність реальному житті похитнулася б. Сни про смерть часто викликають дереалізаціі: сон може продовжуватися, у той час як ви будете за ним спостерігати з боку, інакше в момент смерті ви прокинетеся.

Думка про власну смерть завжди викликає занепокоєння. Більшість з нас не утруднює себе роздумами емоційними з приводу приготування до смерті - ми сприймаємо смерть як сильного ворога, якого слід уникати; перед її обличчям ми відчуваємо себе незатишно. До речі, яким чином ви вмирали уві сні і звинувачуєте ви кого-небудь у вашій смерті? Це дуже важливі питання.

Бачити мертвим улюбленого / близької людини уві сні можна з різних причин. Можливо, ви щиро піклуєтеся про благополуччя цієї людини. Смерть має символічний характер, якщо в вас одночасно бореться почуття любові і пригніченою злості до цієї людини.

І, нарешті, смерть дорогих вам людей може знаменувати кінець відносин: наприклад, якщо вмирає не хто-небудь з ваших родичів, а людина, з якою вас пов'язували любовні романтичні стосунки.

Смерть незнайомців - це продовження і перехід різних аспектів вашого Я. Тому тут не заважає визначити, звідки з'явився цей незнайомець / незнайомка, чи глибоко ви зворушені смертю або сприйняли її як щось буденне. Можливо, центральним питанням є безладність вашому житті. У такому випадку подивіться, кого ще, крім вас, торкнулася смерть і яке відношення ви маєте до вашим "побратимам" за скорботи - це дуже важливо. Смерть чужих людей також символізує стереотипи, які варто переосмислити або досліджувати, щоб краще зрозуміти себе. Не зіштовхнулися ви з ситуацією, коли ваше стереотипне сприйняття оточуючих не збігається з дійсністю?

Смерть на екрані

смерть — Wed, 26 May 2010 18:17:08 GMT

Термінальні стани і клінічна смерть

смерть — Wed, 26 May 2010 18:07:48 GMT

Реаніматологія - наука про пожвавлення організму. А так як я - реаніматолог, то говорити буду про життя та смерті з точки зору лікаря-реаніматолога, що має досить великий досвід спостереження, ведення та запобігання процесу вмирання-смерті.

Вся інформація про різні відчуття, випробуваних хворими, що пережили клінічну смерть, частіше за все заснована на суб'єктивних даних (опитування цих хворих, часто направляється опитуваним у потрібне йому русло). У цій статті я послідовно пройду по стадіях вмирання, опишу об'єктивні процеси, що відбуваються з організмом і свідомістю вмираючого, і торкнуся можливості та умов повного соціального відновлення перенесли клінічну смерть.
Термінальні стани

За визначенням [1] до термінальних станів відносяться преагонія, агонія і клінічна смерть. Якісний перехід від життя до смерті представляється послідовним закономірним порушенням функцій і систем організму, що закінчується їх виключенням. Саме ця обставина - послідовність і поступовість вимкнення функцій - дає час і можливість для втручання з метою відновлення життя.
Преагональное стан

Характеристики:

    * Порушення діяльності центральної нервової системи (сопор або кома),
    * Низький артеріальний тиск,
    * Централізація кровообігу,
    * Розлади дихання.

Все це сприяє розвитку кисневого голодування тканин і зниження pH (тканинної ацидоз). Тим не менше в преагональном стані основним видом обміну речовин є окислювальний [2]. Цей період не має певної тривалості. Він може навіть сходити нанівець, наприклад, при раптовому розвитку зупинки серця в результаті ураження електричним струмом. У випадках, коли організм має можливість включити різні компенсаторні механізми (наприклад, крововтрата), преагональное стан може тривати кілька годин, навіть якщо лікувальна допомога не проводилася.
Агонія

Початок агонії часто досить чітко характеризується клінічно і в 100% випадків - на ЕКГ та ЕЕГ [3], тому що переходом між преагоніей і агонією є так звана термінальна пауза. Клінічно вона характеризується тим, що після різкого почастішання дихання раптово настає його зупинка, зникають рогівковим рефлекси, на ЕКГ регулярний ритм змінюється рідкісними поодинокими імпульсами. Термінальна пауза триває від декількох секунд до 2 ... 4 хв [4].

Динаміка агонії дається по [1]: агонія починається короткою серією вдихів або єдиним вдихом. Амплітуда дихання наростає, його структура порушена - одночасно збуджуються м'язи, що здійснюють та дихання, і видих, що призводить до майже повного припинення вентиляції легенів. Досягнувши певного максимуму, дихальні рухи зменшуються і швидко припиняються. Це пояснюється тим, що вищі відділи центральної нервової системи на цьому етапі вимикаються, що експериментально підтверджено в [1], і роль регуляторів життєвих функцій переходить до довгастий і спинного мозку. Регулювання спрямована на мобілізацію всіх останніх можливостей організму зберегти життя. При цьому не тільки відновлюються описані вище дихальні рухи, але й з'являється пульсація великих артерій, правильний ритм і кровотік, що може привести до відновлення зінична рефлексу і навіть свідомості. Однак ця боротьба зі смертю неефективна, тому що енергетика організму в цій стадії поповнюється вже за рахунок анаеробного (безкисневих) обміну і не тільки стає недостатньою в кількісному відношенні, але і приводить до якісних змін - швидкому накопиченню недоокислених продуктів обміну.

Саме під час агонії організм втрачає ті горезвісні 60 ... 80 грамів ваги (за рахунок повного спалювання АТФ і виснаження клітинних запасів), які в деяких наукоподібний статтях називають вагою душі, що покинула після агонії тіло.

Тривалість агонії невелика, її вираженість залежить від характеру патологічних змін в організмі, на тлі яких вона виникла. Після цього дихання і серцеві скорочення припиняються, і настає клінічна смерть.
Клінічна смерть

Своєрідне перехідний стан між життям і смертю, починається з моменту припинення діяльності центральної нервової системи, кровообігу і дихання і продовжується протягом короткого проміжку часу, поки не розвинуться необоротні зміни в головному мозку. З моменту їх настання смерть розцінюється як біологічна (у контексті цієї статті я зрівнював поняття соціальної і біологічної смерті зважаючи на незворотності процесів, що відбулися в організмі). Таким чином, головною динамічної характеристикою клінічної смерті є можлива оборотність цього стану.

Під час клінічної смерті дихання, кровообіг та рефлекси відсутні, однак клітинний обмін речовин продовжується анаеробним шляхом. Поступово запаси енергетиків в мозку виснажуються, і нервова тканина вмирає.

Прийнято вважати [1], що в звичайних умовах термін клінічної смерті у людини складає 3 ... 6 хв. Необхідно враховувати, що необоротні зміни в історично-молодих утвореннях головного мозку (кора) наступають набагато швидше, ніж у більш давніх (стовбур, довгастий мозок). При повній відсутності кисню в корі і мозочку за 2 ... 2,5 хв виникають фокуси омертвіння, а в довгастому мозку навіть через 10 ... 15 хв гинуть лише одиничні клітки [5].
Смерть мозку

Смерть мозку являє собою незворотне припинення всіх його функцій. Її головні діагностичні ознаки: відсутність активності півкуль (відсутність реакцій на подразнення), відсутність мозкових рефлексів, ЕЕГ - мовчання (навіть при штучному роздратуванні [3]).

Достатньою ознакою смерті мозку є відсутність ознак внутрішньочерепного кровообігу (Max Wertheimer, 1880 ... 1943 рр..).
Життя після смерті

Після розгляду динаміки вмирання перейдемо до аналізу доводів і положень, якими оперують практично всі адепти «життя після смерті» і «нематеріальної душі».
Контингент

Переважна більшість книг [6 ... 13] будується на опитуванні людей, «які перенесли клінічну смерть». Причому повністю відсутні дані про те, коли, ким і яким чином фіксувався факт настання клінічної смерті в цих людей. Як говорилося вище, для констатації настання клінічної смерті необхідна обов'язкова фіксація трьох складових:

    * Відсутність дихання;
    * Відсутність кровообігу;
    * Повна відсутність рефлексів.

Таким чином, дані, отримані при роботі з такими групами хворих, просто некоректно пов'язувати з поняттям власне клінічної смерті - в загальну групу досліджуваних могли потрапити хворі, що перенесли отруєння (наприклад, гальмують або снодійними лікарськими речовинами), глибоку кому, епілептичний припадок (pti mal ), шок і т.д. Та й самі дослідники іноді не приховують, що ті або інші дивні симптоми не пов'язані з клінічною смертю, але чомусь не оцінюють цього об'єктивно.

Так, один з головних адептів «життя після смерті» Р. Моуді [8], критикуючи фізіологічне пояснення приводяться їм симптомів (тунель, відділення від тіла і пр.), пише:

«Основна помилка цього подання полягає в наступному: як можна легко побачити з огляду передсмертного досвіду, наведеного вище, у великому числі випадків переживання передсмертного досвіду мало місце ще до (!!! - Прямуючи. Авт.) Будь-яких фізіологічних ушкоджень, передбачуваних згаданої гіпотезою ».

Про який передсмертному досвіді можна говорити при відсутності будь-яких фізіологічних пошкоджень? Відсутність фізіологічних ушкоджень вивчає нормальна фізіологія - фізіологія здорового організму. І далі Моуді пише:

«Справді, в кількох випадках протягом всього переживання передсмертного досвіду не було ніяких тілесних ушкоджень, в той же час кожен окремий елемент, який з'являвся у разі жорстоких травм, спостерігався також і в інших прикладах, в яких будь-яких травм повністю були відсутні ».

А де ж елементарні висновки - в одному випадку «не було тілесних ушкоджень», в іншому людина вмирала від «жорстоких травм», а в більшості випадків (не описаних автором) взагалі ніяких симптомів не було - так, може бути, що описаний автором укладається в який-небудь інший ряд, а не є передсмертним досвідом?

Висновок: якщо у опитуваного не було чіткої фіксації лікарської клінічної смерті, він не може бути включений у загальну вибірку хворих, що демонструють «життя після смерті». Ні в одному доступному для огляду джерелі, що доводять наявність «життя після смерті», такі дані не наводяться. Це означає, що матеріал від початку будується на некоректних вибірках і не може оцінюватися як наукові дані.
Суб'єктивність

Припустимо поки, що більшість опитуваних сумлінно і повністю згадали те, що перенесли під час «вмирання». Виникає питання, а скільки людей, які перенесли клінічну смерть, може згодом більш-менш докладно розповісти про це?

Ось що говорять прихильники «життя після смерті»: «Тільки 10 відсотків людей, що знаходилися на межі смерті або пережили клінічну смерть, могли ясно пригадати, що вони переживали при цьому» [6]. Інші дослідники називають більші цифри - від 15 до 35%.

Тепер я наведу статистику програми Collaborative Study - спільної програми, організованої National Institute of Neurological and Communicative Disorders and Stroke (NINDS) [14], у якій брали участь 9 великих клінік (див. табл. 1).

Таблиця 1

Остаточний результат клінічної смерті (всього 503 хворих)
Вихід Число випадків Відсоток
Смерть внаслідок зупинки серця 345 68,59
Смерть мозку 114 22,66
Неповна відновлення 18 3,58
Повне відновлення 26 5,17
Разом 503100

По закінченні трьох місяців після включення в програму даного дослідження 41 хворий був живий (8,15%). З них 18 (3,58%) мали ті чи інші порушення вищої нервової діяльності і вимагали стороннього догляду, причому один з них помер через чотири місяці після першої клінічної смерті. Таким чином, тільки у 5,17% хворих, що перенесли клінічну смерть, згодом настав повне відновлення порушених функцій. З цього числа хворих у 14 випадках спочатку були діагностовані лікарські отруєння, і вони знаходилися в комі більше 30 хв.

Спробуємо зробити висновки з вищесказаного:

Так як прихильники «життя після смерті» називають набагато більші цифри (від 10 до 30%), кажучи про кількість людей, які «могли ясно пригадати, що вони переживали», ймовірно, значна частина цих спогадів просто не пов'язана з клінічною смертю або спогади «штучні», нав'язані опитуваним.

У психіатрів є поняття «патологічної сугестивності», коли хворий з нестійкою психікою (стан перед психозом, психічне виснаження і т.д.) слухняно «бачить» і «чує» те, про що йому каже лікар. Це повністю відноситься до групи хворих, які перенесли клінічну смерть і постреанімаційної хвороба. Таким чином, якщо в якій-небудь статті наводяться дані, що більше 4,4 ... 6,0% хворих, що перенесли клінічну смерть, мають якісь докладні посмертні спогади, ці дані просто необ'єктивні (невірно визначена група досліджуваних, невірні методики опитування і т.д.).
Симптоми

Перш ніж перейти до обговорення симптомів, що приводяться в доказ «життя після смерті», хочу звернути увагу, що при обговоренні цього питання зрівнюються спогади двох зовсім різних груп людей (Р. Моуді):

    * Досвід людей, яких лікарі вважали або оголосили клінічно мертвими, і які були реанімовані;
    * Досвід людей, які в результаті аварії або небезпечного поранення або хвороби були дуже близькі до стану фізичної смерті.

Одне це вже повинно змусити дослідника виключити смерть з логічного ланцюжка подальших міркувань.

Отже, симптоми:

    * «Нездатність висловити словами»;
    * Здатність чути;
    * «Відчуття спокою» або «страху» (при самогубстві);
    * Шум, дзвін різної інтенсивності;
    * Темний тунель, темна порожнеча;
    * «Вихід з тіла», «переміщення в просторі незалежно від мертвого тіла»;
    * Загострення фізичних почуттів (слух, зір, нюх);
    * Зустрічі з іншими особами, часто - померлими раніше, особливе виділення світиться «духу», «ангела»;
    * Картини минулого життя;
    * Досягнення якоїсь межі (дуже розмите поняття);
    * Небажання повертатися.

А тепер я спробую привести ті ж симптоми у дещо іншій термінології:

    * Утруднення вираження бачених образів у символах другий сигнальної системи;
    * Посилення патологічної домінанти (вогнища збудження кори) слуховим подразником;
    * Гальмування відділів мозку, що стимулюють роботу кори;
    * Більш сильне енергетичне забезпечення механізмів центрального зору;
    * Різні порушення цілісної роботи центральної нервової системи;
    * Велике стійкість глибоких вогнищ збудження, які мають між собою виражені зв'язку;
    * Повне припинення інтеграційної (об'єднує) функції кори.

Це перерахування нічого не нагадує лікарям інтенсивної терапії? Симптоми майже дослівно взяті з опису дії кетаміну (кеталар, калліпсол) на центральну нервову систему [15]. Відмітна особливість цього препарату - стимуляція змін процесів збудження, гальмування кори головного мозку - так званий дисоціативний (розділяє) наркоз.

Смерть - природний кінець життя живого організму, тіло якого після цього схильне дії лише законів неорганічної природи.
Після того, як люди перестали сприймати смерть просто як страшний факт і почали розмірковувати над проблемою сутності самого життя, вони багато часу придали тому, щоб відповісти на запитання, випливає чи смерть із самої цієї сутності.
Багато (Платон та ін, а також християнство) розглядали життя як душу, яка перебуває тимчасово в «в'язниці» - тілі.
При такому підході смерть виступає як вихід душі з тіла в безсмертя.
Стоїки і Епікур прагнули показати безглуздість страху перед смертю: смерть для нас ніщо, бо, поки ми живі, її немає, а коли вона є, нас вже немає (Епікур).

Смерть властива лише організмам, які розмножуються виключно статевим шляхом, тобто високоорганізованим живим істотам; отже, з точки зору земної історії смерть існує не так вже давно.
Зародкова плазма має потенційним безсмертя: завдяки спадковості вона переходить з покоління в покоління. Розмноження, що розглядається з позицій існування роду, є заперечення смерті.

Теологія розглядає смерть як розплату за гріхи, а милість Божа обіцяє воскресіння.
У екзистенціалізмі Хайдеггера людське існування виступає як буття, що йде до смерті, тобто, по суті справи, воно є страхом.
Смерть - можливість буття, яка може опанувати навіть самим людським існуванням (так вважає і Рільке).
Особисте існування є тому прелюдією смерті.

«Попереднє вільне становлення для власної смерті звільняє від розгубленості у випадково з'явилися можливості, звільняє таким чином, що фактичну можливість, яка передбачає неминучу можливість смерті, воно розуміє і обирає насамперед особисто. Заглядання вперед розкриває існування - як граничної можливості - його мету і, таким чином, знищує будь-яку можливість спертися на вже досягнуте існування »(М. Heidegger. Sein und Zeit, 1949).

Тільки завдяки смерті людське існування перетворюється на фактичну цілісність.
Сартр відкидає таку точку зору, називаючи її «романтико-ідеалістичної»: «Ми маємо всі шанси померти раніше, ніж виконаємо нашу задачу, в іншому ж випадку - пережити її і себе самих. Смерть є не моєю можливістю не здійснювати і далі моя присутність у світі, а можливим у будь-який час зникненням, перетворенням в ніщо моїх можливостей ... Нерозумно, що ми народимося, безглуздо, що ми вмираємо »